Про цей вірш Андрія Малишка, написаний 1964 року, досі ніхто не знав і ще, певно, довго не знав би, якби його не «відкопав» славний прозаїк з Халеп’я Василь Трубай в архіві Обухівського краєзнавчого музею. Він значно розширює постать Малишка-на-тім-рушничкові. Що не кажіть, а мало ми знаємо своїх...

Ревуть зі Сходу крикуни,

Мов зачманілі від хвороби:

– Верніть, верніть нам культ особи,

Ми культособівські сини.

А що ж, вернути б нненароком

Із тридцять третім голим роком,

Голодно-голим та німим,

Та тричі пухлим. Хай би з ним

Поїли б кору і комору,

Траву і шкуру, цвіль і міль,

Та мерли б жовті, як з похміль,

Без трун понесені із двору.

Нізащо. Просто. Без вини.

Було б вам добре, крикуни?

EN: Today on November 28th my family and I lit candles on the window sills in memory of those over 7 millions Ukrainians who died in famine genocide (Holodomor) 1932-33 in Soviet Ukraine, a Stalinist ans communist crime against humanity. Please, pray with us for souls of the innocent victims! Read more here

UA: Сьогодні 28 листопада, я і моя сім'я запалили свічки на вікнах у пам'ять про 7 мільйонів українців, замордованих під час голоду-геноциду (Голодомору) 1932-33 років у радянській Україні. Голодомор влаштували проти українців комуністи начолі зі Сталіним. Будь-ласка, помоліться за душі невинних жертв! Читайте про голодомор тут